Агент Кремля зі Львова монополізував стратегічну галузь

Публічне акціонерне товариство «Львівський хімічний завод» — найбільший в Україні виробник високоякісних газів і газових сумішей широкого спектру використання.

Власник і генеральний директор підприємства Бобришов Анатолій Микитович — є головою Конгресу російських громад західних областей України, головний фінансист діяльності колишнього Російського культурного центру у Львові та видання газети «Русский вестник» з виразно антиукраїнськими поглядами. Є також публічні відомості про те, що ця особа фінансувала будівництво Свято-Троїцького храму УПЦ МП на території колишнього Львівського заводу «Кінескоп». Бобришов Анатолій Микитович — член КПСС, присланий з Росії для скріплення партійної роботи у Львові; закінчив вищу партійну школу; був парторгом на Львівському ізоляційному заводі; відповідальним за промисловий сектор при Ленінському райкомі КПСС у Львові. Він не лише «Прєдсєдатєль Конгрєса Рускіх Общін і Організаций Западних областєй Украіни», а й особистий друг Петра Сімоненка, з яким спільно підтримували «Рускою общіну Львовской області» котра функціонувала під прямим керівництвом «гаспадіна» Чєрномирдіна і російського консульства у Львові. Крім того, Бобришов був помічником Народного депутата 4 і 5 скликань від Львівщини — скандального комуніста Олександра Голуба.

Очоливши «Львівський хімічний завод», котрий за часів СССР виробляв одну з складових ракетного палива, у середині 90-х років Бобришов за стандартною тоді схемою довів його до банкрутства, а тоді за безцінь скупив 49,5% акцій заводу ставши його власником. Наступним етапом стала діяльність щоб знищити конкурентів. Усім дрібним підприємствам в регіоні, що займалися киснем і технічними газами і мали для цього певне обладнання запропонували взамін режиму найбільшого сприяння (закупівля рідкого кисню за собівартістю, кредити на закупівлю обладнання, напрацювання мережі клієнтів тощо) спільне підприємство (СП) з Львівським хімзаводом. Контрольний пакет акцій звичайно ж належить Бобришову, який шляхом необхідності сплати надуманих боргів і залякування зробив колишніх власників малих підприємств формальним керівниками без жодних повноважень, що призвело до встановлення повної монополії у цій галузі в цілому регіоні.

Станом на сьогодні на території Західної України створено торгову мережу — групу компаній «Львівський хімічний завод», що включає в себе п’ятнадцять підприємств, двадцять дві філії і більше п’ятдесяти магазинів-складів (пунктів продажу газів, газових сумішей і газозварювального обладнання) у Львівській, Закарпатській, Івано-Франківській, Волинській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій та Чернівецькій областях.

Те, що підприємство Бобришова підтримує тісні зв’язки з Росією сумнівів не має. Адже після того, як у 2018 році міський голова Львова, Андрій Садовий нагородив Анатолія Бобришова відзнакою з нагоди Дня міста, і депутат міської ради від ВО «Свободи» Андрій Карбовник виступив з відкритою заявою щодо цього, підприємство стало популярним і пізнаваним серед журналістів. Так, вже в липні на своїй сторінці у Facebook журналістка програми розслідувань «Слідство.Інфо» Анна Бабінець виставила світлину вантажівки ПАТ «Львівський хімічний завод», яка стоїть у черзі на українсько-російському кордоні, на митному пункті Гоптівка траси Харків-Бєлгород. «Пара кілометрів – і львівська хімічна продукція у Росії. На сайті ЛХЗ – жодних згадок про торгівлю з Росією, як і в інтернеті загалом»,зазначила у дописі Анна Бабінець.

Ще у 2015 році «Наші гроші. Львів» повідомляли, що ПАТ «Львівський хімічний завод» і ТОВ фірма «Львівкисень» протягом 2014-2017 років регулярно змагалися разом в тендерах на закупівлю різних газів львівськими медзакладами. Власницею «Львівкисень» до 2016 року була донька Бобришова – Крістіна Бобришова, яка також має частку 50% в ПАТ «Львівський хімічний завод».

2015 році УСБУ у Львівській області звернулося до Львівського обласного територіального відділення АМКУ з листом щодо необхідності перевірки торгів 2014 року на закупівлю промислових газів, де замовником була Львівська обласна клінічна лікарня. ЛОТВ АМКУ розпочало розгляд справи щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції та надіслало фірмі відповідне розпорядження.

Натомість «Львівський хімічний завод» звернувся до суду з вимогою визнати недійсним розпорядження про початок розгляду справи та взагалі зобов’язати АМКУ закрити справу без прийняття рішення по суті. Лише у грудні 2017 року Господарський суд Львівської області повністю відхилив цей позов, а квітні 2018 року це рішення підтримав і апеляційний суд.

Поки тривали суди родинні фірми виборювали бюджетні кошти. Так, ПАТ «Львівський хімічний завод» у 2018 році отримали державних тендерів на суму 20 094 299 грн, у 2017 році 11 470 222 грн., у 2016 році — 5 844 350 грн., а «Львівкисень» у 2018 році – на 13 639 409 грн., у 2017 році – на 12 791 373 грн., у 2016 році — 12 365 389 грн.

«Львівський хімічний завод» вже десятки років робить гроші з буквально з повітря, грубо ігнорує закони України і скеровує фінансові прибутки на підтримку імперських планів російського окупанта, фінансуючи п’яту колону у Галичині.

Окрім цього, діяльність Бобришова на посаді директора Львівського хімічного заводу станом на сьогодні є питанням національної безпеки та захисту українських національних інтересів, що потребує розслідування і контролю не лише зі сторони правоохоронних органів, але й свідомої громадськості.