Обіцяне скасування депутатської недоторканності знову відкладається на невизначений термін. До речі, в багатьох країнах світу парламентарі також захищені від юридичної відповідальності. Але як відрізняється депутатська недоторканність в інших країнах та в Україні розслідував.
Обіцяне скасування депутатської недоторканності знову відкладається на невизначений термін. Принаймні розгляд президентського законопроекту №7203 про внесення змін до Конституції щодо обмеження недоторканності з 2020 року відбудеться не раніше ніж у грудні. Водночас постанова для альтернативного депутатського законопроекту не набрала необхідної кількості голосів. Слід зазначити, що обидві законодавчі ініціативи мають на меті не скасувати, а обмежити депутатський імунітет. До речі, в багатьох країнах світу парламентарі також захищені від юридичної відповідальності. «Слово і Діло» дослідило, як відрізняється депутатська недоторканність в інших країнах та в Україні.
Депутатська недоторканість існує майже в усіх правових державах для того, щоб захистити законотворців від політичного тиску. Але існує два види захисту.
По-перше, індемнітет – коли депутат не несе юридичної відповідальності за внесення законодавчих пропозицій та поправок до них, а також за виступи та голосування в парламенті.
Індемнітет має на меті забезпечення незалежності позиції депутата з будь-яких питань, що розглядаються в парламенті, де він покликаний обстоювати інтереси всього народу, керуючись при цьому лише власним сумлінням.
З першого депутата зняли недоторканність ще в 1990 році за побиття полковника КДБ. Відтоді Рада дозволила притягнути до кримінальної відповідальності 19 нардепів. Реальне покарання отримав лише один із них.
Зовсім інша річ – депутатський імунітет – він дає юридичну недоторканність депутату, коли той не може бути притягнений до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований без згоди на те парламенту.
В ідеалі імунітет має забезпечити незалежність депутата, його захист від необґрунтованих переслідувань, передусім з боку правоохоронних органів, системи виконавчої влади – з якою депутат, особливо опозиційний, нерідко конфліктує, – унеможливити тиск на нього через порушення кримінальної справи, затримання чи арешт.
Практично в усіх державах депутат позбавляється імунітету в разі його затримання на місці здійснення злочину. Арешт депутата здійснюється без санкції парламенту (крім Австрії, Болгарії, Угорщини).
В Австралії, Канаді, Новій Зеландії, Великий Британії, Іспанії, Ірландії, Мальті та Колумбії імунітет поширюється лише на цивільні правопорушення.
У США юридичний захист не поширюється на тяжкі кримінальні злочини, держзраду та порушення громадського порядку.
У Сербії, Словенії, Чорногорії імунітет не поширюється на випадки скоєння злочину, покарання за який може становити 5 і більше років позбавлення волі.
В Україні депутата теоретично можуть змусити заплатити штраф за перевищення швидкості чи якесь інше адміністративне чи навіть цивільне правопорушення. Але в усіх інших випадках депутат притягується до відповідальності лише за згодою Верховної Ради. Арешт також відбувається лише за згодою Ради за поданням генпрокурора.
У США, Ірландії та Норвегії депутата не можна заарештувати по дорозі до парламенту або в приміщенні парламенту. В Іспанії, Румунії та Нідерландах кримінальні справи, порушені проти депутатів, розглядає Верховний суд.
Зовсім немає депутатського імунітету в Малайзії, Намібії та Нідерландах.
Детальніше – на інфографіках.
